Цифровий, або Brevis est - Страница 26

Або не хихикає, а робить виміри й будує графіки?

— Агов, — Джонні стурбовано застрибав на місці, — вони змовилися! Дивись!

У лівому верхньому кутку екрана з’явилася нова «іконка» — імена персонажів, сковані ланцюгом, Пухнастик і Мазай. Поки Арсен міркував, що відповісти Джонні, до новоствореного клану приєднався третій учасник — Шрек.

Формально це означало перемогу трьох, які перші зуміли домовитися. Тепер вони з’являться, щоб за правом сильного забрати дрова, кресала та все інше, встановити новий світовий порядок. Вони переможці… Якщо, звісно, вважати метою гри саме ту, про яку повідомив гравцям Максим.

— Ну й що нам тепер, з тобою, фіфочко, альянс укладати? — запитав Джонні. — Може, я краще здохну, ніж сяду з трансвеститом на одному полі!

З верхівок пальм починало падати жовтіюче листя. Насправді укладення альянсу з Джонні тепер би привело до програшу обох. Шанс лишався тільки в кожного поодинці: втертися в довіру, влізти в провідний клан, виживши відтіля, приміром, Шрека. Або Мазая. Або дочекатися, поки вони самі перелаються.

Я програю по всіх статтях, подумав Арсен. І формально. І фактично. Я нікого не вирахував, навіть Ані. А Джонні вирахував мене. А може, не він один. Може, всі. Я думав, що я в цій компанії найкрутіший — а виявилося, що я лузер. Ні радості від гри, ні задоволення, та ще й жерти весь час хочеться…

До речі, а чого так хочеться жерти?

* * *

Арсен вийняв з холодильника все, що там було. Окремо склав лотки з неторканими бутербродами, пиріжками, млинцями. Окремо — запечатані баночки йогуртів.

Витяг зі сміттєвого кошика порожні, розкриті упаковки. Склав гіркою. Облизав губи.

Захоплений грою, він їв тільки йогурт. Проте в холодильнику залишилося ще шість баночок: білі, без картинок і написів. Зате на всіх порожніх, витягнутих зі сміттєвого кошика, був логотип «Йорг» і зображення полуниці. Арсен кілька секунд сидів, тупо вивчаючи вміст білків і вуглеводів.

Потім розкрив баночку без етикетки. Усередині виявився самий такий йогурт, густий, рожевий, із приємним запахом. Проте їсти його не хотілося. Хоч од голоду смоктало в животі.

Він повернувся до екрана. Віконце чату було заповнене безграмотними матюками — Арсен здивувався, побачивши, що це вправляється Мазай. Секунда — і Мазаєве ім’я відокремилося від клану. Тепер ланцюг сковував тільки імена «Пухнастик» та «Шрек».

— Пухнастик, — написав Арсен у приватному вікні, — що з дідком?

— Набухався, — була лаконічна відповідь.

— Тобто?!

— Хіба я знаю? Таке враження, що він у дупель п’яний… Є місце в клані, підеш?

— А чому не ти до мене? Зараз ми з’єднаємося з Джонні, і буде два на два…

— Зараз ми заберемо Джонні до себе, і буде один проти трьох…

— Пухнастик, у тебе є пиво в холодильнику?

— Тобі що, робити нічого?

— Ну, подивися в холодильник. Перевір, що з’їдено, що лишилося.

Запала пауза. Намальована «Аня» була одна-однісінька в джунглях, чужі персонажі шастали десь, але для розмови в чаті — і для укладення союзів — відстань не мала значення.

— Фігня якась, — написала Пухнастик у приваті.

— Йогурт?

— У мене плавлені сирки. Що це доводить?

— Не знаю. Двадцять п’ятий кадр, або щось у цьому роді.

— Який на фіг двадцять п’ятий кадр у компі!

— Не знаю.

— Пухнастик, кинь мені свій телефон. Мобільний.

— У нас же телефони відібрали!

— Але ввечері ж оддадуть? Кинь домашній.

— А якщо обдурю?

З’явився «смайлик».

— То буду обдурена, — написав Арсен від імені «Ані».

Відкрилося віконце розмови з Джонні.

— Агов, слухай, вони тут у мене витрусили все — рибу, жир, кресало… Шо тепера робить?

Він одімкнув динаміки. Потім розпотрошив аптечку й позатикав вуха ватою — на той випадок, якщо в кімнаті запущено нечутну звичайним слухом рекламу, що діє на підсвідомість. Як і слід було думати, результату це не дало — як і раніше мучив голод, од свіжих млинців вернуло, хотілося саме йогурту, і тільки йогурту «Йорг».

Виявилось, що каміння з греблі можна виймати. «Аня» з Джонні так і робили — виймали й складали; вирішили спочатку, що з прямокутних каменюк побудують будинок. Проте намальована вода дуже натурально рвонула, зносячи благеньку греблю, і озерце в скельному розламі ринуло вниз, оголюючи порослі водоростями стінки.

Відкрилася печера — маленька, з вузьким входом, тільки для трьох. Найкращий притулок на всій ігровій території.

Наближалася холодна віртуальна ніч. Листя пальм жовкло й облітало, ліани сохли й скручувалися дротом. На шкалі життя персонажа «Аня» неухильно коротшала червона лінія — намальована дівчина страждала від холоду й незабаром мусила померти.

Протистояння загострилося: тепер грали два на два, Шрек і Пухнастик проти «Ані» та Джонні. Персонаж Мазай став непрогнозований — він то випадав з гри, не відповідав у чаті, і намальований старий застигав на одному місці. То проявлявся знову, набивав нескладний текст, приєднувався то до одного, то до другого клану і псував усім гру.

Арсен легко запам’ятав телефон, який йому написала в приваті Пухнастик. Тепер він був майже впевнений, що товстулю обрала собі в персонажі справжня дівчина Аня. Раціональне обґрунтування цієї впевненості було тільки одне: Пухнастик єдина ні разу не пожартувала з приводу татуювання на «Аніному» животі. Єдиний побічний доказ — проте Арсен звик довіряти своїй інтуїції. Пухнастик — Аня, Мазай, отже, Вадик. А Джонні — це Толік; Арсен нарешті відчув кураж.

Він увійшов в альянс з Джонні. І дуже елегантно підставив його за кілька хвилин до настання ночі. У печері, відкритій Арсеном за допомогою Джонні, знайшли притулок Пухнастик, Шрек та «Аня». Розпалили величезне багаття; невдахи — очманілий Мазай та обдурений Джонні — залишилися надворі й картинно ґиґнули на білому снігу: чорний-пречорний тубілець у спідничці та дід з довгою сивою бородою. На їхніх тілах красиво танцювали відблиски вогню.